У далекому 1991 році ,16 серпня ,Микола Олександрович Фролов, начальник міськуно в той час ,і Лідія Прокопівна Ричагова,завідувачка Ленінського районного відділу освіту м.Запоріжжя,представляли мене колективу середньої школи №30 .”Колективу “ у цей відпускний час було не більше 20-25 осіб,але саме ця зустріч врізалася в пам’ять більше,ніж зустріч з колективом в повному складі.Школа була раніше знана в місті.Та й до мене очільниками в ній були люди , які потім зробили непогану кар’єру: Людмила Петрівна Островська керувала гуманітарною сферою в місті,Олена Іванівна Ульянова стала спочатку начальником міського,а потім й обласного управління освітою.Одним словом,Особистості.Куди там мені! Отже напередодні мого представлення я,звичайно,ніч не спала,й думала,що я скажу людям.Повертаючись з боку на бік,шукала ідею,бо чомусь мені здавалося,що я повинна зробити щось своє,нове! (Зараз веду заняття для керівників шкіл з теми “Інноваційний менеджмент “,осмислюємо,як керувати впровадженням інновацій.Але чомусь в жодній лекції не веду мови про те, як інновація народжується в голові амбітного новопризначеного директора...Треба буде до цієі думки звернутися..).Отже ідея моя дивно відзначалася “ новизною”: школа для всіх.Майже як славнозвісний “всеобуч”! Але є декілька деталей: навколо знаходилися спеціалізовані школи з вивченням англійськоі мови №31,французської- №50, багатопрофільна школа № 62… Кожний з цих закладів освіти мав своє обличчя,свій контингент.Отже ідея була новою для тієі соціокультурноі ситуації,в якій опинилася школа № 30 на той час: кращі діти мікрорайону вступали до престижних шкіл.Таким чином,високими освітніми результатами "тридцятка" не відзначалася.Наповнюваність почала знижуватися Говорячи сучасною мовою менеджменту ,я шукала ще незайняту нішу освітніх послуг,в яких мало потребу населення мікрорайону: школа ,яка дасть можливість самореалізуватися кожній дитині.Власне,потребу щось змінити,відчували,як я потім дізналася,й вчителі школи. Зауважу, підсвідомо я застосувала стратегію “ блакитного океану”,яка пропонує замість конкуренції на ринку вже відомих ідей ,знайти ідею, яка не використовується конкурентами.З випередженням подій відзначу: стратегію було обрано вдалу( хоч і не усвідомлено), вона дала чудовий результат,отримала підтримку серед багатьох науковців ,котрі допомагали “ плисти блакитним океаном” нашому закладу. Про це у наступних публікаціях. А зараз повернемося до подій 16 серпня 1991 року.
Знайшли якось щось непогане сказати про мене М.О.Фролов та Л.П.Ричагова ( як я розумію,це було непросто,бо що можна було гарного сказати про ІНСПЕКТОРА районного відділу освіти?).І ось слово мені...Вистраждана ніч,ніби- то знайдена ідея...Вимовила:" ШКОЛА ДЛЯ ВСІХ"..Пролетіло повз.. Ніхто навіть не звернув уваги на цю мою фразу..Пішли..От вам і стратегія..Зараз розумію,чому сталося саме так:я сама не знала,як конкретно ця ідея має реалізовуватися!
Ми поплили “блакитним океаном”.У нас все вийшло.Як це було,я ще розповім.
А зараз про стратегії червоних та блакитних океанів.Терміни зі світу бізнесу.Але в умовах цілком природних конкурентних відносин закладів освіти ,та навіть у пошуках на власному життєвому шляху, використовувати ці стратегії було б доцільно.Стратегія "червоного океану"- це вибір поля жорсткої конкуренції, битви за споживача у вже відомих галузях.Наприклад,в освіті зараз це битва за те, який заклад освіти в мікрорайоні стане академічним ліцеєм,або, в ОТГ, опорним закладом освіти.Це битва за те,щоб залишилися методичні кабінети тощо.Отже є звичні межі уявлення про успішний розвиток закладів та установ освіти,і ми вступаємо в бій за успіх в цих межах.Це,як кажуть,” чревато”, бо можна не тільки програти,а й “ загинути”. Блакитна вода океану червоніє від крові,яка ллється у битві за статус,престижність,контингент тощо..
А зараз про стратегії червоних та блакитних океанів.Терміни зі світу бізнесу.Але в умовах цілком природних конкурентних відносин закладів освіти ,та навіть у пошуках на власному життєвому шляху, використовувати ці стратегії було б доцільно.Стратегія "червоного океану"- це вибір поля жорсткої конкуренції, битви за споживача у вже відомих галузях.Наприклад,в освіті зараз це битва за те, який заклад освіти в мікрорайоні стане академічним ліцеєм,або, в ОТГ, опорним закладом освіти.Це битва за те,щоб залишилися методичні кабінети тощо.Отже є звичні межі уявлення про успішний розвиток закладів та установ освіти,і ми вступаємо в бій за успіх в цих межах.Це,як кажуть,” чревато”, бо можна не тільки програти,а й “ загинути”. Блакитна вода океану червоніє від крові,яка ллється у битві за статус,престижність,контингент тощо..
У блакитному океані спокійно: ви знайшли ідею,яка не зачіпає конкурентів,бо у них інша ідея,їм невідома ваша.За попит на освітні послуги,тут не б’ються,цей попит створюється.Ну скажіть,якщо ваш заклад не стане академічним ліцеєм,залишиться гімназією,хіба він втрачає можливості пошуку ?Ось сайт каталогу “ Альтернативні школи Украіни”/http://osvitanova.com.ua/posts/125Які ідеї!А скільки ще невідомих! І вони всі ваші! Бо процес пізнання є нескінченним!
Отже пливемо до блакитного океану!
Далі буде.
Немає коментарів:
Дописати коментар